№ 29 від 16 квітня 2011 року - стаття судді Ляха В. І. "Вітчим - гвалтівник"

 Микола Д. за дев'ять років ув'язнення про задоволення, отримане під час зґвалтування не¬повнолітньої прийомної дочки, забуде й не пам'ятатиме зовсім. Але, скуштувавши тюремного хліба, мільйон разів буде проклинати той час, коли задумав вчинити насильство над дочкою своєї нової дружини. А бути першим її чоловіком думав  не раз. І не крився. Навіть дружині, мамі Галини, з якою прожив всього три роки, під час сварки говорив, що переспить з її дочкою і одружиться з нею(!). Цю дику мрію носив в собі майже відтоді, як вперше побачив її. А побачив Галину дванадцятилітньою дитиною, тоді, коли зійшовся для спільного життя з її мамою. Та, відчуваючи сексуальний потяг до неповнолітньої, Микола не раз, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не¬цензурними словами обзивав її, як міг.
Валентина була третьою дружиною Миколи. З двома першими розлучився через пияцтво. А з Валею зійшовся, як говорив у суді, тому, що пошкодував її дітей. Сам виховувався в багатодітній сім'ї, яка мала нестатки, тому й допома¬гав Валі, яка розлучилася з чоловіком, прогодувати її сім'ю. Допомагав чи не допомагав, а на¬жили спільно ще одне дитятко. Поки годували, мрія у „донжуана" про інтимний зв'язок із старшою дочкою дружини не сти¬хала. Він чіплявся до неї скрізь, де тільки заставав одну. Бідна дівчина, виривавшись, втікала. А одного разу менший брат стягнув у буквальному смислі слова вітчима зі старшої сестри. Тоді зґвалтування не відбулося. Відбулося пізніше.
Миколі випало разом з Галею, якій уже виповнилося 15 років, поїхати у сусіднє село в справах. Тоді вони повернулися додо¬му далеко після опівночі. І Галина, і Микола сказали, що їхній скутер зламався в дорозі, і мусили „пхати" його додому. Усі по¬вірили. Тільки брат Галини зранку, зайшовши до неї в кімнату і побачивши, що вона гірко рида;, засумнівався. Тоді Галина йому призналась, що вітчим ЇЇ зґвалтував. Вона просила брата нікому про це не говорити, бо інакше вітчим розправиться з усією сім'єю. І брат мовчав. Мовчала і сама Галина. Проговорився дружині сам Микола, коли добряче випив.
Він так і випалив, вихваляючись, що спав з її дочкою. Повірити йому Валя ніяк не могла, але, аби пересвідчитись, все-таки перепитала Галю. І Галя підтвердила сказане ґвалтівни¬ком. Тоді Валя кричала, сварила дочку, але материнське почуття було сильнішим за любов - вона із заявою про зґвалтування дочки звернулася до міліції. І міліція все й з'ясувала, як було. А було ні лірично, ні захоплююче, і, напевно, без насолоди. Микола був в стані алкогольного сп'яніння і, повертаючись на скутері додому вночі, повернув з дороги, та так, що скутер похилився набік і Галя разом з вітчимом звалилися на землю. Тоді звірячий інстинкт взяв верх над глуздом чоловіка, який зри¬вав з дівчини одяг, і, незважаючи на її прохання-мольбу, аби не чіпав, зґвалтував 15-літню прийомну дочку. Хоча в суді він заявив, що не ґвалтував, що дівчина погодилася вступити в статеві зносини, аби покерувати скутером(І).
Після того, що сталося, Микола пригрозив дівчині, аби нікому не говорила про це, бо інакше розправиться з її сім'єю, на¬казав сказати матері, що в них поламався скутер, і мусили його додому „пхати", тому-то й повернулися так пізно. І дівчина мов¬чала, думала, якщо признається, мама її зненавидить... Та сам ґвалтівник про скоєне похвалився і дружині, та ще й своєму братові.
І хоча Микопа не визнав своєї вини, запевняючи, що не ґвалтував, що вступив в інтимний зв'язок з Галиною з її дозволу, -його вину у скоєному злочині повністю підтвердили зібрані ма¬теріали. Миколу визнали винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.152 ч.З Кримінального кодексу України, і призначили йому покарання у вигляді 9 років позбавлені-,І волі у кримінально-виконавчій установі закритого типу. А ще стягнули з Миколи на користь дівчини моральну шкоду в розмірі 15 тисяч гривень і в дохід держави - судові витрати в сумі 400 гривень.
колегія суддів судової палати в кримінальних справах апе¬ляційного суду Волинської області вирок Ратнівського суду за¬лишила без змін. Нині Микола відбуває покарання за свою „любов". У нього є час для обдумування, для каяття, а для інших -його вчинок, як засторога, що за задоволення від зґвалтування потрібно заплатити, та ще й дорого - тюремним ув'язненням і не на один рік. А ще залишитись із тавром, яке тягарем лягає на все життя кривдника.
Василь ЛЯХ,
суддя Ратнівського суду
Валентина БОРЗОВЕЦЬ