Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
ЗЛОЧИННІСТЬ НЕПОВНОЛІТНІХ У РАТНІВСЬКОМУ РАЙОНІ
Боротьба зі злочинністю неповнолітніх — одна з центральних проблем боротьби зі злочинністю загалом.
Злочинність неповнолітніх є самостійною кримінологічною проблемою, оскільки відрізняється від злочинності дорослих, що зумовлюється віком злочинців.
Неповнолітньою вважається особа, яка під час вчинення злочину досягла 14-річного віку, але не досягла 18-річного віку. Кримінальна відповідальність настає за умови, що діяння вчинила особа, якій виповнилось 16 років. За найбільш тяжкі злочини кримінальна відповідальність встановлена з 14-ти років.
Особа вважається такою, що досягла повноліття не в день народження, а починаючи з наступної доби.
Злочинність неповнолітніх не стосується практично злочинів у сфері економіки, службових злочинів тощо.
Дедалі більшою мірою злочинність неповнолітніх орієнтується на корисливу злочинність (крадіжки, грабежі, хуліганські бійки, тощо).
Причини й умови скоєння злочинів неповнолітніми загалом такі самі, що й зумовлюють злочинність дорослих. Це такі самі негативні явища і процеси, що відбуваються у суспільстві. Численні дослідження засвідчують, що переважна більшість неповнолітніх злочинців виховувались у неблагополучних сім'ях. Зазначимо і такий негативний чинник, як неповна сім’я, здебільшого материнська. Мати змушена працювати, і діти залишаються без її впливу й нагляду.
На жаль, кількість сімей, які розпадаються, збільшується. Протягом І півріччя 2012 року на розгляді в Ратнівському районному суді перебувало 46 справ про розірвання шлюбу, з яких станом на 01.07.2012 р. винесено 30 рішень про задоволення позову.
Звичайно, засоби масової інформації не є основною причиною поширення насильства серед неповнолітніх, але зважаючи на цей чинник можна зрозуміти природу даного соціального і психологічного явища.
Підлітки, які не відчувають інтересу до себе в сім’ї та школі, тягнуться до неформальних угруповань, до однолітків, з якими проводять більшу частину дозвілля.
Важливе профілактичне значення мають зміни і доповнення, внесені у грудні 1993 р. у кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство України. Так, згідно з КПК України, слідчий, встановивши у кримінальній справі, що суспільно небезпечне діяння вчинене особою у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, слідчий виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа разом з постановою направляється прокурору (ст. 7-3 КПК України). Прокурор може прийняти рішення про направлення справи до суду для застосування примусових заходів виховного характеру (ст. 232-1 КПК України). Такі заходи можуть бути застосовані судом до осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння після досягнення 11 років (ч. 2 ст. 97, 105 КК України).
Так, за даними статистичного звіту за І півріччя 2012 року на розгляді в суді знаходилось 2 справи щодо 2 неповнолітніх осіб, які надійшли в порядку ст. 7-3 КПК України про вчинення злочину передбаченого ст. 185 КК України «Крадіжка». За результатами розгляду до неповнолітніх осіб було застосовано примусові заходи виховного характеру, а саме зроблено застереження та передано під нагляд батьків. Серед цих двох осіб (особи чоловічої статі) 1 виховувався у сім’ї з одним з батьків, а 1 вчинив злочин у групі з 2 неповнолітніми.
Якщо неповнолітнього буде віддано до суду і той винесе обвинувальний вирок, то, незалежно від вчиненого ним злочину, до нього не може бути застосоване таке покарання, як довічне позбавлення волі.
Так, протягом І півріччя 2012 року у суді на розгляді знаходилось 3 кримінальні справи, що надійшли з обвинувальними висновками про обвинувачення 4 неповнолітніх осіб за ст. 185 КК України «Крадіжка». Злочини вчиняли особи чоловічої статі у тверезому стані. За результатами розгляду щодо 4 неповнолітніх осіб винесено вироки, якими призначено покарання у виді позбавлення волі, та на підставі ст. 75, 104 КК України засуджених звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік, щодо 1 особи призначено покарання у виді громадських робіт, але відповідно до ст.1 п. «а» Закону України «Про амністію у 2011 році» від 28.07.2011 року звільнено від призначеного покарання.
Призначаючи неповнолітньому покарання, суд виходить не тільки з санкції, яку передбачено кримінальним законом. Неповнолітній вік є пом’якшуючою обставиною і, виходячи з цього, неповнолітньому може бути призначено покарання менш суворе, ніж дорослому за аналогічний злочин. При цьому суд враховує його характер і ступінь небезпеки, особу винного, його психофізичний розвиток, обставини справи, які пом’якшують чи обтяжують відповідальність, а також конкретні причини вчинення злочину та обставини, що йому сприяли. Отже, покарання неповнолітньому повинно бути призначено таке, щоб відповідало меті його виправлення і перевиховання та запобіганню вчиненню ним нових злочинів.
Для того, щоб неповнолітній був притягнутий до кримінальної відповідальності законно і обгрунтовано та щоб запобігати безпідставному засудженню підлітків, необхідно попереднє слідство і судовий розгляд кримінальної справи провести відповідно до вимог закону, з додержанням процесуальних гарантій, які надаються для цієї категорії осіб з урахуванням їх віку, фізичного, а також психічного розвитку.
Законом встановлено особливий порядок виклику неповнолітнього до слідчого, прокурора та суду. Він викликається, як правило, через його батьків або інших законних представників. Це спрямовано на забезпечення інтересів підлітка, створення реальних умов для захисту його особи.
Має особливості й пред’явлення обвинувачення неповнолітньому та його допит як обвинуваченого. Вони відбуваються у присутності захисника. Якщо неповнолітній не досяг 16-річного віку, пред’явлення обвинувачення і допит обвинуваченого слідчий повинен проводити у присутності педагога або лікаря, батьків або інших законних представників, які покликані допомогти слідчому встановити психологічний контакт з обвинуваченим.
У судовому розгляді за згодою суду захисниками можуть бути також близькі родичі неповнолітнього.
Додатковою гарантією захисту неповнолітнього є участь у кримінальній справі його законного представника – батька чи матері, опікуна чи піклувальника або представника тієї установи чи організації, під опікою якої він перебуває. У випадку, коли у неповнолітнього немає батьків і він проживає сам або у осіб, які не є його опікунами чи піклувальниками, як законні представники, у справі беруть участь представники органів опіки та піклування.
Під час розгляду справи щодо неповнолітнього головну увагу суд зосереджує на прийнятті щодо нього правильного рішення, виконання якого сприятиме перевихованню і виправленню правопорушника та поверненню його до нормального життя. На це спрямована і вимога закону про залучення до участі у справі представників служби у справах неповнолітніх та міліції у справах неповнолітніх, навчального закладу або трудового колективу, в яких навчався або працював неповнолітній. Суд надає такому представникові можливість висловити думку органу чи організації, які уповноважили його, щодо особи підсудного, його батьків, обстановки в сім’ї, а також щодо заходів запобіжно-виховного характеру, які застосувалися до правопорушника, щодо причин злочину та умов, котрі цьому сприяли. Проведення судового розгляду з участю вказаних осіб сприяє правильному вирішенню долі неповнолітнього.
Так у судовому розгляді в Ратнівському районному суді по усіх справах про злочини вчинені неповнолітніми брав участь прокурор, законні представники неповнолітніх, представники служби у справах дітей, представники школи, тощо.
Враховуючи вищевикладене, можна зробити такі висновки: по-перше, неповнолітні громадяни найбільше піддаються суспільному впливу, тому потрібно посилити контроль за відношенням дорослих до своїх та чужих дітей, це питання повинне охоплювати усі галузі нашого життя – освіту, культуру, та ін. По-друге посилити контроль за неблагополучними сім’ями, тобто контроль за нормальним розвитком дітей, за моральним станом неповнолітнього. По- третє, кожна сім’я, кожна інтелектуально розвинена доросла людина повинна усіма засобами перешкодити, не допустити, щоб хтось втягував, залучав до антигромадської діяльності, використовував дітей у своїх цілях, тому, що перш за все, діти – це наше майбутнє.
Тетяна СМАЛЬЧУК,
консультант районного суду
_03_03.png)
