Порядок примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб)

05 жовтня 2016 року набрали чинності Закон України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 № 1403-VIII та Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.16 р. № 1404-VІІІ. Положення Закону України «Про виконавче провадження», що стосуються діяльності приватних виконавців,  вводиться в дію через три місяці.

Новацією вказаних законів є запровадження інституту приватних виконавців. Так, після набрання чинності вказаними законами в повному обсязі, примусове виконання рішень покладатиметься не тільки на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), але й, у передбачених законом випадках, на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, крім:

·        рішення, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

·        рішення, за якими стягувачами є держава, державні органи;

·        рішення адміністративних судів та рішення Європейського суду з прав людини;

·        рішення, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

·        рішення, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

·        рішення про конфіскацію майна;

·        рішення, виконання яких віднесено законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

·        інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". 

Також однією з новел даного Закону є те, що виконавець має право розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа у разі,

якщо до заяви про примусове виконання рішення стягувач додасть квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (стаття 26 Закону).

Поряд з цим,від сплати авансового внеску звільняються стягувачі за рішеннями про:

-  стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин;

- обчислення, призначення, перерахунок, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

-  відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, а також смертю фізичної особи;

-  стягнення аліментів;

-  відшкодування майнової та/або моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Від сплати авансового внеску також звільняються державні органи, інваліди війни, інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп, громадяни, віднесені до категорій 1 та 2 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у разі їх звернення до органів державної виконавчої служби.

Ненадання стягувачем підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов’язковим, відповідно до вимог ч. 4 ст. 4 Закону є підставою для виконавця повернути стягувачу виконавчий документ без прийняття до виконання.

Крім цього посилено відповідальність боржника у виконавчому провадженні.      

Так згідно статті 188¹³ КпАП невиконання законних вимог державного виконавця, приватного виконавця щодо усунення порушень законодавства про виконавче провадження, несвоєчасне подання або неподання звітів про відрахування із заробітної плати та інших доходів боржника, неподання або подання недостовірних відомостей про доходи і майновий стан боржника, ненадання на вимогу державного виконавця, приватного виконавця декларації про доходи та майно, що подається відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", чи зазначення у такій декларації неправдивих відомостей або неповідомлення про зміну відомостей, які зазначаються у декларації, неповідомлення боржником про зміну місця проживання чи місцезнаходження або місця роботи (отримання доходів), а також неявка без поважних причин за викликом державного виконавця, приватного виконавця -тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Одночасно із набуттям чинності даними законами втратив чинність  Закон України  «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 № 202/98-ВР.

Сергій Куява

помічник судді Ратнівського районного суду